Батьківські збори: "Родина - школа любові"

Мета:

1. Розширити уявлення батьків про родину як головну загальнолюдську цінність.

2. Познайомити батьків з результатами до­сліджень щодо впливу родинної атмосфери на розвиток моральних якостей підлітка.

3. Спонукати батьків до розмірковувань про особливості виховання дитини в родині.

Коментар: для проведення зборів класний керівник за­здалегідь проводить анкетування батьків і уч­нів з метою визначення рівня комфортності дитини в родині.

Анкета для батьків «Думки»

Кожен з батьків ставить відмітку навпроти стверджен­ня, яке поділяє.

1

Вважаю, що з дитиною слід говори­ти, не допускаючи критики рішень батьків

Вважаю, що з дітьми можна говори­ти про все

2

Вважаю, що самостійність дітей /до­пустима лише у певних межах

Вважаю, що дітям потрібно надава­ти свободу вибору в усьому

3

Вважаю, що дітям необхідно брати участь у проблемних сімейних роз­мовах

Вважаю, що неможна повідомляти дітям про суперечки між дорослими

Анкета для учнів «Це я»

Закінчіть речення.

1. Мій улюблений колір_________

2. Моє улюблене свято___________

3. Мені____ років.

4. Мій знак зодіаку______ ;

5. На кишенькові розходи мені дають _____________грошей,

6. В одязі я віддаю перевагу______ стилю.

7. У мене______________ друзів.

8. Моя улюблена група (співак/співачка)_______________

9. Я пишу вірші (так, ні) ____________. 10, Я веду щоденник (так, ні) __________.

Анкета для учнів «Моє місце в родині»

Дайте відповіді на запитання.

1. Чи виникають у твоїй родині приводи, що призводять до суперечок, невдоволень?

2. Твої обов'язки в родині.

3. Чи залежить мир у родині від дітей? Поясніть свою думку.

Анкета для учнів «Моє життя в родині»

Оберіть найбільш прийнятні для вас варіанти відповідей.

1. Що б ти хотів отримати від родини, у якій живеш?

а) Доброї організації побуту;

б) радощів від спілкування;

в) спокою, захищеності.

2. Чи самотній ти в родині?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

8. Чи бажаєш ти, щоб твоя майбутня родина була схожою на твою нинішню?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

4. Як ти вважаєш, що найбільше хвилює твоїх батьків у родинному житті?

а) Здоров'я дітей;

б) навчання дітей;

в) трудова участь дітей ужитті родини.

5. Яка з наведених нижче життєвих настанов є для тебе найбільш вагомою?

а) Бути матеріально забезпеченим;

б) зустріти кохання;

в) мати багато друзів;

г) реалізувати власні інтелектуальні можливості.

6. Чи є в тебе таємниці від родини?

а) Так;

б) ні.

7. Чим для тебе є вечір, проведений вдома?

а) Радість спілкування;

б) нагода бути самим собою;

в) мука, нудьгування.

8. Чи знайомий ти з моральними та матеріальними пробле­мами, що існують у твоїй родині?

а) Так;

б) ні.

На екран спроектовано вислови: «Вся сім'я вмісті, так і душа на місці» «Не потрібен і клад, коли в родині лад» «Не буде добра, коли в родині ворожнеча»

Хід зборів

Бесіда.

У теплому родинному колі

Кожна людина все своє життя проводить в родині. Спо­чатку в батьківській, потім у своїй власній, а потім, буває, в родині своїх дітей. З часом склад родини змінюється, ста­ють іншими обов'язки її членів, піклування. Ми рідко за мислюємось про значення звичних слів: «мир», «родина». Проте мир на Землі, мир у державі розпочинається з миру в родині. Родина— це школа любові для дорослих і дітей. У родині люди стають особистостями, унікальними і непо­вторними. У метушні повсякденного життя мине завжди встигаємо поговорити одне з одним. А якщо випадає вільна хвилина, ми дуже довго шукаємо привід для розмови.

Як ми, батьки, спілкуємось із дітьми, чи вважаємо їх повноправними членами родини?

(Класний керівник знайомить батьків з висновками, зробленими на основі анкети «Думки».)

Колись у старовину існувала традиція: вся родина зби­ралась за столом. В основі цього звичаю покладено прагнен­ня об'єднати усіх членів родини, щоб не втрачати духовний зв'язок поколінь. Про стіл казали: «У дім прийшов — усіх навколо себе зібрав». Отже, не пожалійте і ви, шановні батьки, сил і часу для того, щоб зібратися разом із дітьми і поспілкуватись. Слід зібратись разом, щоб очі бачили, а серце відчувало: це рідне для усіх вас родинне коло, ваша відрада й опора.

Дитина — дзеркало батьків

Психологи та соціологи не раз задавались проблемою порівняння характерів та особливостей родинних стосунків з рівнем моральної вихованості, і неодмінно виявлялось, що між першим та другим існує чіткий зв'язок. Можна навіть визначити різні групи родин і відповідно різні типи пове­дінки підлітків. Ось два головні признаки, що характери­зують родину:

1. гармонійність відносин у родині;

2. особливості виховних зусиль батьків.

Проведені дослідження дозволили визначити кілька груп родин.

У родинах першої групи взаємовідносини між батька­ми і дітьми

будуються на взаємній повазі, піклуванні одне про одного, доброзичливості. Протиріччя, що виникають у таких родинах, нетривалі і вирішуються без конфліктів.

Ці родини підтримують тісний зв'язок зі школою, батьки і вчителі діють спільно. У підлітків, які виховуються в та­ких родинах, можна виділити наступні загальні риси ха­рактеру і поведінки: товариськість, доброзичливе ставлення до оточуючих, колективізм, повага до старших.

Друга група родин. Тут також спостерігається узгодже­ність родинних відносин, але, на відміну під першої групи, ставлення до виховання підлітків більш пасивне. Взаємо­відношення між батьками і дітьми можна скоріше назвати співіснуванням. У таких родинах авторитет батьків невисо­кий. У підлітків із родин даної групи разом з певними по­зитивними якостями можна спостерігати і негативні: лінь, упертість, лицемірство.

Третя група родин. Найбільш характерна риса — кон­флікти. У педагогічному плані такі батьки неспроможні, а діти, що виховуються в таких родинах, часто відносяться до категорії «важких».

Четверта група родин. Це родини, в яких нікого не хви­лює внутрішній світ дитини. їхнє головне правило: «Щоб навчався відмінно і поводився пристойно». Стосунки між батьками і дітьми позбавлені близькості, взаєморозуміння. І результат такого виховання — повне не сприймання дити­ною моральних норм своєї родини.

Отже, шановні батьки, ви маєте завжди пам'ятати, що моральне обличчя дитини — її погляди, ставлення до лю­дей — головним чином залежать від того, яким підліток баче своїх батьків удома, у родині. Дитина— це дзеркало, у якому його батьки можуть побачити самих себе.

Чому підлітки часто невідверті з батьками

Ваша дитина може бути впевненою, що батьки — її най­кращі друзі, але при цьому мало про що їм розповідати. Вона не любить говорити про власні справи ані вдома, ані в школі. Можливо, це взагалі риса характеру, притаманна всім членам родини, людям, що звикли самостійно вирішу­вати свої проблеми, не жаліючись. Син перестає ділитися З батьками, він довіряється другові: або той помітно впли­ває на нього, користується у нього авторитетом, або із ним легше розмовляти.

У таких випадках батьки часто починають зловживати своїми правами і роздувати трагедію з кожної таємниці, яку діти їм не довірили. Розгубившись, батьки не відрізняють довіри від відвертості, їм здається: якщо підліток довго приховує таємницю, значить вони назавжди втратили його довіру.

Якщо діти ніколи не відчували довіри до батьків, зна­чить, тато або мама не зуміли її завоювати, і напевне до­рослі одержать поразку нині, коли у підлітків настав час заводити серйозні стосунки. Марно намагатися знову пере­будовувати відносини на основі взаєморозуміння, яке діти вже знайшли в іншому місці. Якщо ж батьки завжди були друзями своїх дітей і все залишилось по-старому, їм буде зрозуміла потреба підлітків довіритись одне одному.

Підліток, упевнений у батьківській делікатності, не буде перед ними прикидатися безтурботним, коли засмучений, і вони, не знаючи імен та фактів, усе одно допоможуть йому своєю впевненою, дружньою присутністю.

У миті безнадійного відчаю, коли наші діти беззахисні перед стражданням, спокійна домашня обстановка, теплі стосунки батьків особливо допоможуть їм віднайти впевне­ність, зрозуміти, що немає нічого непоправимого. Відвер­тість, потреба розповісти докладно, «як це було», притаман­на дитині, доки вона мала і їй необхідно поділитися своїм занепокоєнням із тим, хто допоможе правильно зрозуміти події. Але не можна претендувати на відвертість підлітка, який вважає за краще розмірковувати самостійно і, напев­не, на самоті переживає свої проблеми як через сором'язли­вість, так і через вікову самовпевненість, упевненість у тому, що здатен розібратися в усьому сам, без допомоги дорослих.

Підлітки часто бояться порад батьків, продиктованих життєвим досвідом. Вони не хочуть чути, що муки кохання пройдуть, що на зміну йому прийде забуття і байдужість, адже не бажають, щоб це відбулося.

Дорослі іноді припускаються жахливої помилки, жар­туючи над емоційним станом дітей. Навіть досить освічені батьки дозволяють глузувати над закоханістю дітей, робити образливі натяки, розмовляти про це в іронічному тоні зі своїми друзями та родичами. Ці, негідні розумної дорослої людини, вчинки не лише підривають довіру дитини до бать­ків, але й назавжди відвертають її від родини і домівки.

Методи батьківського контролю і виховання

Вчені-психологи визначили чотири основні методи ро­динного виховання дітей: автократичний, авторитетний і в той же час демократичний, ліберальний та хаотичний.

У чому ж полягають ці методи?

Автократичний — усі рішення, що стосуються дітей, приймають виключно батьки.

Демократичний (авторитетний) — рішення приймають­ся батьками разом із дітьми.

Ліберальний — при прийнятті рішення останнє слово, як правило, залишається за підлітком.

Хаотичний — застосовуються усі попередні методи в за­лежності від конкретної ситуації.

Найкращим для взаєморозуміння між батьками і під­літками є демократичний (авторитетний) метод виховання. Його можна вважати так званою «золотою серединою» між двома крайностями — авторитарним та ліберальним стиля­ми. Цей стиль у найбільшій мірі сприяє формуванню у ди­тини самостійності, активності, ініціативи і соціальної від­повідальності. Поведінка підлітка спрямовується у цьому випадку послідовно і разом із цим раціонально і вільно:

• батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і за­охочують підлітка до їх обговорення;

• батьківська влада застосовується лише у випадку не­обхідності;

• батьки цінують в дитині як слухняність, так і неза­лежність;

• батьки встановлюють правила і наполягають на їх­ньому дотриманні, але не вважають себе за непогрі­шимих осіб;

• батьки прислухаються до думки дитини, але не ді­ють лише за її бажанням.

Демократичний стиль виховання найбільш позитивно впливає на підлітків. Батьки в таких родинах користують­ся владою, але виявляють своє піклування і дають добрі поради. Звичайною мірою дисциплінарного впливу є розмо­ва з підлітком. У результаті в родині встановлюється атмо­сфера довіри, поваги і тепла. У дітей виховується самостій­ність, здатність у будь-якій ситуації приймати правильне рішення, товариськість і комунікабельність у відношенні З оточуючими.

Якими ж хочуть бачити підлітки своїх батьків? Як свід­чать результати опитувань, проведених у різних країнах, підлітки

мріють про таких батьків, які:

• цікавляться ними й готові допомогти, якщо потрібно;

• вислухають і стараються зрозуміти;

• дають відчути, що вони люблять своїх дітей;

• висловлюють своє схвалення;

• приймають підлітка таким, який він є — з усіма не­доліками і помилками;

• довіряють дитині і вірять у її можливості;

• ставляться до підлітка як до дорослої людини;

• веселі, завжди у доброму гуморі, уміють створити те­плу атмосферу вдома і подають гарний приклад.

Педагогічний практикум для батьків.

1. Батькам пропонується заповнити анкету (або колективно вибрати відповідь).

Анкета для батьків «Життя Вашої дитини в родині»

Оберіть найбільш прийнятні для вас варіанти відповідей.

І) Як ви гадаєте, чого очікує Ваша дитина від родини, в якій живе?

а) Доброї організації побуту;

б) радощів від спілкування;

в) спокою, захищеності.

2) Що найбільш вас хвилює?

а) Здоров'я дитини;

б) навчання дитини;

в) трудова участь дитини в житті родини.

3) Чи самотня Ваша дитина в родині?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

4) Як Ви гадаєте, чи забажає дитина, щоб її майбутня ро­дина була схожа на Вашу?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

5) Яка з наведених нижче життєвих настанов є, на Ваш по­гляд, для дитини найбільш вагомою?

а) Бути матеріально забезпеченим;

б) зустріти кохання;

в) мати багато друзів;

г) реалізувати власні інтелектуальні можливості.

6) Чи знайома Ваша дитина з тими моральними і матері­альними проблемами, що існують в родині?

а) Так;

б) ні.

7) Чи є у Вашої дитини особисті таємниці, які вона при­ховує від родини?

а) Так;

б) ні;

8) Що для Вашої дитини вечір, проведений вдома?

а) Радість спілкування;

б) нагода бути самим собою;

в) мука та нудьгування.

Після заповнення батьками анкети класний керівник пропонує їм ознайомитись з відповідями їхніх дітей на ан­кету «Моє життя в родині».

1. Батькам пропонується обговорити ситуації.

Ситуація 1.

Ваша донька зробила модну стрижку, відрізавши косу. Наша реакція?

Ситуація 2.

Син привів додому великого дворового собаку. Ваші дії?

Ситуація 3.

Вашій донці запропонували роботу за кордоном у якості фотомоделі. Як ви вчините?

Ситуація 4.

Ви дізналися, що син приховує від Вас, що потоваришуіав із дівчинкою? Ваша реакція?

1. Батькам пропонується заповнити анкету.

Анкета для батьків «Чи знаю я свою дитину?»

1. Улюблений колір Вашої дитини?

2. Улюблене свято?

3. Скільки Вашій дитині років?

4. До якого знаку зодіаку належить Ваша дитина?

5. Скільки грошей Ви даєте дитині на кишенькові розходи?

6. Якому стилю Ваша дитина віддає перевагу в одязі?

7. Скільки друзів у Вашої дитини?

8. Яка улюблена група (співак/співачка) Вашої дитини?

9. Чи пише Ваша дитина вірші?

10. Чи веде Ваша дитина щоденник?

Після заповнення батьками анкети, класний керівник ролдає їм анкети їхніх дітей. Батьки порівнюють свої від­повіді з відповідями дітей.

Підсумки зборів.

Перегляд презентації «Дитячі прохання до батьків»

Світло у вікні дома... Які почуття воно викликає у наших дітей? Радість, що на тебе чекають? Щасливе зітхання: і ну от я і вдома»; роздратування: «Ну чого їм не спиться, що їм треба від мене!»; побоювання: «Як пройти тихенько, щоб обійшлось без скандалу та галасу»? Яка із цих думок виникне у вашої дитини, коли вона стане на поріг рідної до­мівки, — залежить саме від вас, батьки, від вашого вміння знайти компроміс у відносинах із нею, допомогти порадою і зарадити у біді.