Виховна година: «СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА!» Війна на сході України
Мета: Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції. Дати новий імпульс духовному оздоровленню учнів, який передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і грунтується на визнанні пріоритету прав людини, яке функціонує на засадах гуманізму.
Хід заходу
Вчитель:
Ми живемо у найкращій країні на Землі: із зеленими лісами і гаями, блакитними ріками і озерами, щедрими полями і садами. Ми любимо свою мелодійну мову, пісні, народні традиції, пишаємось своєю історією. Але в нашу країну прийшла біда. Анексовано Крим, палає війна на сході України, в якій гинуть військові, мирне населення і діти. Нова Україна народжується у цій боротьбі, бо її свободу відстоює увесь український народ. Вчорашні студенти, програмісти, фермери, інженери стали на захист України і нашого майбутнього. І сьогоднішній урок мужності присвячений саме подіям на сході України. На наш захід ми запросили воїнів, які повернулися у тимчасову відпустку із зони воєнних дій: Шмондрика Андрія Петровича (с. Козлівка), Верлана Олега Анатолійовича та Подольського Павла (с. Дмитрашківка), Свідзінського В.В. (смт. Піщанка).
Весняні трави рясно вкрили роси, В гаю зазвичай теж співають солов’ї. Та окропилася земля людською кров’ю, Сльозами матерів вкраїнської землі. Наші сини! — оплакують родини, У горі почорніли матері. Не дочекалася когось одна-єдина, Більше не буде розтавання на зорі. І батько діток милих не пригорне, Хоч часто бачив їх в коротких снах Все може статися — в бою загине, Запульсувала кров гаряча у висках. В нерівному бою боєць поліг, Інакше учинити він не зміг. В мішень стріляє вража «сатана» — Не оголошена Вкраїні ця війна.
Перегляд відео «На варті»
Війна на сході України — збройний конфлікт на території Донецької і Луганської області України між з одного боку — організованими та керованими з РФ незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік», визнаних терористичними організаціями, за підтримки військових частин РФ та з іншого боку — українськими правоохоронцями із залученням Збройних сил України. Складова частина Російсько-української війни 2014 року.
Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов'янську, Артемівську та Краматорську). Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних сил. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт.
Масові захоплення адмінбудівель у Донецькій області були спровоковані силами розвідувально-диверсійних підрозділів збройних сил Російської Федерації, коли російські диверсанти, застосовуючи зброю, зайняли у Слов'янську та Красному Лимані Донецької області ряд державних установ і будинки силових структур. Вони також роздали зброю і допомагали сепаратистам в розхитуванні ситуації.
Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції і вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.
Ряд українських політиків називають війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України.
Від середини липня 2014 року Збройні сили Російської Федерації почали брати пряму участь у бойових діях проти Збройних сил України. Підрозділи Збройних сил Росії діють як з території Російської Федерації, так і безпосередньо на території України.
28 серпня 2014 року Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк заявив в ефірі Еспресо. TV, що відбувається вторгнення Росії в Україну. До цього були лише розрізнені заяви з Прес-служби про чергову військову колону з Росії, що перетнула кордон у районі міста Новоазовська.
5 вересня 2014 року у Мінську було підписано першу угоду про припинення вогню на Донбасі. Робота контактної групи у Мінську була продовжена, і сторони підписали наступний меморандум у ніч проти 20 вересня 2014. Проте, бої і обстріли не призупинилися, а ставали все масштабнішими та жорстокішими.
12 лютого 2015 р. в результаті переговорів «нормандської четвірки» у Мінську підписано документ по комплексу заходів щодо врегулювання ситуації на основі Мінських домовленостей. Припинення вогню має розпочатися 15 лютого. Війська та важке озброєння буде відведено від теперішньої лінії розмежування. Та цього не сталося, наступ та захват українських територій продовжується.
Декламування вірша
Скажи, дідусь, що діється у нас?
Ти – янгол, і тобі з небес видніше:
Тут знов настав страшний воєнний
час,
На Україні вже немає тиші.
На Сході – пекло, гинуть хлопчаки,
Вони, дідусь, ще зовсім молоденькі,
А дехто – без ноги чи без руки.
Сліз водоспади виплакали неньки.
Ти про війну колись розповідав,
А ми , дітьми, то слухали мов казку.
І кожен з нас собі не уявляв,
Що можемо потрапити в цю пастку,
Що може повернутися війна,
І змусити нащадків вже страждати.
Скажи,дідусь, чия у тім вина?
Ми завинили й час прийшов
розплати?
Ти там у Бога миру попроси
Для нас своїх дітей, своїх онуків,
Ти ближче там, а в наших голосів
Немає сили, загубились звуки.
Ти там у Бога правди попитай,
Щоб все таємне стало очевидним…
Бо знаю, що тобі й привітний Рай
Без неба України не потрібний.
Звучить пісня «Повертайся живим»
Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.
Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням. Це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.
Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.
Мій Любий солдате, пишу я до тебе З подякою від щирого серця, Що маю сьогодні я мирнеє небо, Й надію, що лихо минеться. Ти зараз на Сході — мене захищаєш, Щоб мирним у мене був сон, І те, що молюсь я за тебе — не знаєш, На це не потрібно ікон. Я просто у небо звертаюсь до Бога, Щоб він тебе крізь боронив, Безпечною всюди була щоб дорога І стало на все тобі сил. Щоб ти повернувся вцілілим, благаю, Молюся за тебе щодня, І хоч особисто тебе я не знаю, Мені відтепер ти — рідня!
В результаті бойових дій в Україні загинуло понад 1500 солдат, також вбито понад 5600 мирних громадян. (і це лише офіційні данні про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити), в тому числі 28 дітей. Поранення отримали понад 9000 людей. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!
Але нашу Батьківщину,нашу, Україну, зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили».
Неоголошена війна. Це не тільки бойова операція для учасників АТО, це страшні будні для мільйонів українських сімей, які залишилися без господарів, без чоловіків, без батьків, без синів. Вони пішли боронити нашу незалежність, а вдома день і ніч матері молять Бога, щоб їхні діти залишилися живими. Але не всі повернуться додому
Перегляд відео «Загиблі солдати з Вінничини»
7 лютого у боях на сході України від осколка снаряду під час обстрілу позицій Дебальцево Донецької області загинув наш земляк, житель с. Гонорівка , 20-ти річний військовослужбовець Збройних сил України Андрій Добрань.
І нехай ВІН - не з нашої школи, Не знайомі ми були... Ніколи Не забудем біду, що в Козацьке Прилетіла підступно, зненацька... І ... заплакала гірко родина, Бо ж ТАКОГО не вернеш їй сина! Повний сил, почуттів і надій, Неповторний, відважний Андрій Став на захист своєї країни І за неї в Дебальцево згинув… Плаче мати, родина… Їх горе і сльози Не вгамують лютневі морози… Губи шепчуть, кричать і благають: «Синку, рідний… Герої ж бо не помирають»!...
Перегляд відео присвяченого пам’яті Андрія Добраня.
Борись, Вкраїно, за свободу,
Бо кров і сльози пролились.
І пам’ятай своїх героїв,
Їх шанувати поклянись.
Залишиться кривавий лютий
В серцях вкраїнських громадян.
Не панувати злу в країні!
Хоч стогне вся земля від ран…
Вшануй хвилиною мовчання,
Вкраїнцю, тих, що полягли.
Вони за тим злетіли в небо.
Щоб в мирі й щасті ми жили…
Хвилина мовчання
(До напівпрозорої чорної ширми підходить в чорній одежі підходить мати, ставить запалену свічку і квіти)
Жінко,чого Ви плачете? Ваш син-герой. Ви що - не бачите? Ще цей хлопчина і он той.
Мати: - Героєм був мені завжди.... з тих пір коли почав … іти... з тих пір... коли сказав він мама... я так раділа... так ридала.... Від щастя сльози проливала... так ніби знала… ніби відчувала... я так його тримала... так оберігала... та все ж пішов.... за іншу битись маму.... мені ж залишив вічну рану... А я дзвонила, кажу :"Сину, іди додому... бо там гинуть...." А він:"Неправда, тут все мирно..." Мені від того було дивно... І я його чекала... так чекала.... він вернеться… я вірила… я знала.... І він приїхав не колись… а нині... виходжу я... дивлюсь ... моє дитя у домовині... як справи синку? ну кажи як справи? чого мовчиш?.. не хочеш подивитися на маму? відкрий же очі... вставай... ти хочеш так лежати? втомився, певно... вирішив поспати.... Боже ...я тебе укрию... ти ж такий холодний... живіт запав… напевно,ще й голодний... ходи,я вже на стіл накрила.... Ходи, тебе чекає вся родина."... А люди кажуть, що здуріла... що мертву так трясу дитину... Та, що ті люди... що вони там знають... Мій син-герой... ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
(Голос сина із-за напівпрозорої ширми)
Син: Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь Твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.
Перегляд відео «Посвячується загиблим в АТО та їх матерям»
Всі ми віримо, що скоро ми переможемо, бо правда на нашому боці і на нашу благословенну землю прийде мир.
Коли закінчиться війна
розжарена від бомб земля – воскресне.
Ти знімеш з себе автомат, герою,бронежилет і …
І не секрет для всіх тепер ти – великий воїн і солдат…
Все знову буде добре, брат,
не буде більше рвати «Град» над головою
і тільки хлопці, що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
Живи, живи, герой й солдат,
за всіх, хто не прийшов назад
з святих і вічних…
І та земля, що прийняла
до себе хлопців – тепер також
свята, свята – на всі століття і віка…
Все знову буде добре, брат,
не буде більше рвати «Град» над головою
і тільки хлопці, що у ряд …
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
А ти живи, живи, герой і брат,
великий воїн і солдат –
за всіх, хто не прийшов назад
з війни, з безодні живи, живи –
на цій землі – святій і рідній Україні…
Пісня «Солдат України»
Звичайно ж, у кожному домі, у кожній сім’ї ми будемо молитися, за кожного нашого воїна. Нехай українські солдати повертаються додому живими та неушкодженими, нехай Бог помагає нашим хлопцям здолати усіх ворогів нашої української землі!
Прийми, Боже, молитву своїх дітей: ми просимо за Україну, за наш народ
Богородице Діво Свята, Не дай Україні страждати, Дай сили розуму і мудрості Ту війну страшну подолати.
Щоденно наші кров проливають На полі бою за державу свою, Пресвятая Діво Маріє, Молю: захисти державу мою.
Отче Небесний, просимо й Тебе: Відведи від України ворога геть, Нехай бандити в Росії ганяють, А в нашому краю хай не стріляють.
Хай танки й бетеери не роз’їжджають, Хай ворожі літаки не літають, Хай не здригається від гулу земля, Хай небо чисте над нами сія.
Моляться люди у поті чола І помочі просять в Небесного Отця: Отче Всесильний, всії святі, Нам Україну — рідний край — вбережіть.
Пресвятая Царице, Матінко небес, На тебе уповає народ український увесь. В молитвах щоденних просимо: допоможи Нашу Україну милу, рідну спасти.
Пісня «Господи, помилуй нас»
З березня 2014 р. і по цей день тисячі наших солдатів захищають рідну землю від загарбника, який одержимий ідеєю створити нову імперію. Але історія свідчить, що рано чи пізно всі імперії руйнуються, а всі диктатори гинуть. Але шлях до перемоги досить довгий і кривавий, бо це – війна, яка приносить загибель тисячам людей, потворить мільйони душ та закарбовується у пам’яті багатьох поколінь.
Пам’ятаймо – вони віддали життя за нас. Слава героям. Герої не вмирають. Зараз там, на війні, нас захищають бійці добровольчих батальйонів, імена яких будуть навічно закарбовані в наших серцях і душах.
І пам’ятайте, де б ви не були, що б не робили, Батьківщина повинна бути завжди у вашому серці.
