Досвід роботи
Тема досвіду: «Формування життєвих компетентностей учнів на уроках математики»
Актуальність теми досвіду:
Організація навчання на основі активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу
Формування взаємин на основі творчої справи
Урізноманітнення структури уроків та методів роботи вчителя та учня
Посилення інтенсивності взаємодії учнів під час навчального процесу
Формування ключових та предметних компетентностей школяра
Здійснювати зв’язок навчання з життям означає:
Поєднувати вивчення основ наук з різними видами праці, в якій учні самі створюють ті чи інші, нехай найменші, цінності для колективу, школи, суспільства;
Актуалізувати в процесі засвоєння знань, навичок і умінь та в процесі суспільно корисної праці учнів їх життєвий досвід, спиратися на нього, науково висвітлювати його. У житті в практичній діяльності, у процесі застосування знань людина перевіряє їх правильність, розвиває мислення.
Структура життєвої компетентності має такі складові:
- Конгнітивна компетенція — це система здатностей, які визначають спроможність особистості щодо адекватного й глибокого пізнання оточуючого світу (природного та соціального середовища, самої себе). Вона охоплює когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід особистості, риси характеру (допитливість, уважність), мотивацію.
- Емоційно-вольова компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини керувати власними емоціями та активністю. Змістом компетенції є здатності до осмислення власних емоційних станів, конструктивного прояву емоцій, уникнення та усунення негативних емоцій, самостійного формування та зміни мотивів, визначення оптимального мотиву діяльності.
- Творча компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини до творчості, успішність творчої діяльності, наявність її результатів.
- Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості, вона забезпечує здатність самостійно, свідомо і творчо визначати (проектувати) і здійснювати власне життя.
Найвищим рівнем розвитку життєтворчої компетенції та життєвої компетентності є духовна компетентність.
Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які:
- обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю;
- виражають її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм) та моральність (здатність до власного морального пошуку), спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності.
За С. Раковим, під поняттям «математична компетентність» розуміють спроможність особистості бачити та застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичного моделювання, будувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень.
Математичні компетентності:
1. Процедурна компетентність – уміння розв’язувати типові математичні задачі.
Напрями набуття:
• використовувати на практиці алгоритм розв’язання типових задач;
• уміти систематизувати типові задачі, знаходити критерії зведення задач до типових; уміти розпізнавати типову задачу або зводити її до типової;
• уміти використовувати різні інформаційні джерела для пошуку процедур розв’язувань типових задач (підручник, довідник, Інтернет-ресурси).
2. Логічна компетентність – володіння дедуктивним методом доведення та спростування тверджень, необхідно:
• володіти і використовувати на практиці понятійний апарат дедуктивних теорій (поняття, визначення понять; висловлювання, аксіоми, теореми і їх доведення, контр приклади до теорем тощо);
• відтворювати дедуктивні доведення теореми та доведення правильності процедури розв’язання типових задач;
• здійснювати дедуктивні обґрунтування правильності розв’язання задач та шукати логічні помилки у неправильних дедуктивних міркуваннях;
• використовувати математичну та логічну символіку на практиці.
3. Технологічна компетентність – володіння сучасними математичними пакетами. (пакети символьних перетворень, динамічної геометрії – Gran – 2Д(3Д), електронні таблиці (Excel); необхідно:
• оцінювати похибки при використанні наближених обчислень;
• будувати комп’ютерні моделі для предметної області задачі з метою їх евристичного, наближеного або точного розв’язання.
4. Дослідницька компетентність – володіння методами дослідження практичних та прикладних задач математичними методами.
Напрямки набуття:
• формулювати математичні задачі;
• будувати аналітичні моделі задач;
• висувати та перевіряти справедливість гіпотез, спираючись на відомі методи (індукція, аналогія, узагальнення), а також на власний досвід досліджень;
• інтерпретувати результати, отримані формальними методами;
• систематизувати отримані результати, досліджувати межі справедливості отриманих результатів, установлювати зв’язки з попередніми результатами, шукати аналогії в інших розділах математики.
5. Методологічна компетентність – уміння оцінювати доцільність використання математичних методів для розв’язання практичних та прикладних задач.
- аналізувати ефективність розв’язання задач математичними методами;
- рефлексія власного досвіду розв’язування задач та подолання перешкод з метою постійного вдосконалення власної методології проведення досліджень.
Компонентами математичної компетентності, як і будь якої іншої, є:
• мотиваційний – внутрішня мотивація, інтерес;
• змістовний – комплекс математичних знань, умінь та навичок;
• дійовий – навички навчальної праці (самостійність, самооцінка, самоконтроль).
Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистої зацікавленості в даному виді діяльності.
Формування мотиваційного компонента здійснюється через:
• забезпечення позитивного ставлення учнів до математичної діяльності;
• виховання пізнавального інтересу;
• пізнавальну самостійність та активність.
Внутрішня мотивація в багатьох учнів ще нестійка і залежить від ситуації. Тому необхідно пропонувати цікаві логіко розвивальні завдання, розв’язання ситуативних завдань, цікаві факти із життя знаменитих людей, різноманітні історичні матеріали, ігрові ситуації.
Сприяють формуванню позитивної мотивації й різні форми заохочення, підтримка успіхів, емоційне спілкування.
Розвитку пізнавальних інтересів та пізнавальної активності учнів математичних класів сприяє: залучення їх до самостійного пошуку й «відкриття» нових знань, розв’язання задач проблемного характеру; якщо навчання потребує напруження думки, мислення, але посильне; коли навчальний матеріал пов’язаний з раніше вивченим; завдання практичного і прикладного характеру, зокрема і старовинні; використання диференційованих дидактичних матеріалів, комп’ютерної техніки, мультимедійних засобів навчання.
Формування змістового компоненту математичної компетентності здійснюється на основі індивідуально – диференційованого підходу.
Використання диференційованих різнорівневих завдань дозволяє формувати такі компетенції, як соціальні (уміння робити вибір, приймати рішення, формувати відповідальність за зроблений вибір), що, в свою чергу, стимулює пізнавальну діяльність, дозволяє формувати адекватну оцінку й самооцінку, стимулює розвиток критичного ставлення до себе.
Передбачається використання різних форм організації навчальної діяльності учнів:
• індивідуальна;
• групова;
• фронтальна;
• робота в парах.
У формуванні ключових компетентностей допомагають інтерактивні технології, метод проектів, нестандартні уроки з презентацією проведених досліджень з теми.
На уроках математики учні повинні розв’язувати задачі, які спонукають думати, зіставляти різні методи; сприяють розвитку мислення (творчого, критичного) і застосуванню різних способів вираження думки; інтуїції – здатності передбачати результат і знаходити шлях до розв’язання; знаходити їм практичне застосування.
Навчання математики має бути спрямоване на забезпечення в учнів розвитку процедур узагальнення, порівняння, конкретизації, абстрагування, аналізу та синтезу.
Саме такі задачі й краса їх розв’язання виховують хороший смак, математичну культуру.
Формуючи дійовий компонент математичної компетентності,необхідно створити для учнів оптимальні умови для поступового переходу від дій під керівництвом учителя до самостійних, даючи їм змогу самим шукати шлях розв’язання пізнавальних та практичних завдань.
Встановлення ділових партнерських стосунків між учителем і учнем (діалогова взаємодія) сприяє вільному вибору, розкутості, творчій винахідливості, дослідницькій діяльності.
Організація різних форм контролю навчально- пізнавальною діяльністю (фронтального, групового, індивідуального), а також само- та взаємоконтролю.
Формуванню життєвих компетентностей (саморозвитку і самоосвіти) сприяє залучення учнів до:
• виконання творчих завдань, написання наукових робіт, участь в інтелектуальних змаганнях (турнірах, олімпіадах, конкурсах);
• відвідування факультативних занять;
• практикування диференційованих домашніх завдань та прийомів випереджувального навчання (розширення галузі знань предмета, просування до вищого рівня засвоєння знань з теми);
• формування загально навчальних умінь.
Алгоритм формування життєвих компетентностей учнів:
• Участь у визначенні основних завдань уроку через спільну мотиваційно – цільову діяльність.
• Мотивація на актуалізацію теми, що полягає в поясненні значення матеріалу, його використання в реальному житті.
• Формування системи знань, отриманих у результаті активного сприймання через розв’язання проблемних ситуацій та узагальнення й аналіз фактичного матеріалу.
• Формування вмінь використовувати знання й особистий досвід, компетентності в життєвих ситуаціях через розв’язання ситуативних задач – участь у рольових іграх, складання проектів, виконання творчих робіт, дослідницьких завдань.
• Формування особистої відповідальності за рівень знань і самоосвітньої діяльності через тренінги з формування життєвих навичок – рефлексія (самопізнання, самоконтроль, саморегуляція).
• Моніторинг і корекція розвитку особистості через виховання і самовиховання, діагностика.
• Формування «Портфоліо успіху» ( замість незнання оцінюються успіхи у просуванні учня в розвитку, виконанні різних завдань).
Цікавим і перспективним є такий спосіб демонстрації зв'язку математики з іншими науками, як проведення інтегрованих уроків. Такі уроки сприяють встановленню логічних зв'язків між предметами, попереджають формалізм у знаннях.
У своїй роботі використовую такі інтерактивні методи навчання, як парна групова робота (кооперативне навчання) та колективно-групова робота.
Робота в групах і парах може бути організована як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок, бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.
Серед видів кооперативного навчання може бути робота в парах, робота в малих групах,
Серед видів колективно-групового навчання доцільно використовувати такі інтерактивні вправи: «Мозковий штурм». «Асоціативний кущ».
«Ажурна пилка».
Ще одним важливим питанням у разі застосування інтерактивних технологій на уроках математики є питання оцінювання учнів. Оскільки, крім традиційних критеріїв оцінювання, треба дати такі критерії, які б оцінювали вміння відстоювати свою думку, дати чітку аргументацію своєму викладачу з певного питання.
Тому серед способів оцінювання на уроках можна запропонувати такі:
Експрес-опитування
Тест
Фронтальне опитування
Самостійна або контрольна робота, яка може тривати весь урок або його частину.
Спостереження
Самооцінка, оцінка в парах.
На уроках, при поясненні тієї чи іншої теми, використовую наочний матеріал. А саме: при вивченні геометрії використовую геометричні фігури, також задачі в малюнках, щоб діти за допомогою них самостійно аналізували, що відомо в даній задачі, а що необхідно знайти. Використовую ще таблиці до певних тем. Наприклад, до теми: «Трикутники та його види», «Види кутів», «Чотирикутники» і т.д.
При вивченні натуральних і раціональних чисел, десяткових і звичайних дробів, рівнянь застосовую усні вправи у вигляді гри: «День і Ніч», «Лото», «Ромашка», естафети «Хто швидше дістане прапорець», ланцюжків завдань, складання картинки і т.д.
Використовую також один з найбільш дієвих методів активізації уваги школярів та розвитку логічного мислення під час уроку – створення проблемних ситуацій. Це привертає учнів до вирішення проблеми, а значить і до теми, що вивчається. Проблемні ситуації на уроках математики корисно створювати перед вивченням теорем, правил, властивостей. Під час вивчення певних тем застосовую метод спроб та помилок. Наприклад, при вивченні у 7 класі теми «Розкладання многочленів на множники».
Використовую на уроках алгебри та геометрії метод проектів, а саме в 10 класі при вивченні тригонометричних функцій - «Тригонометрія навколо нас», у 9 класі – «Геометричні перетворення».
Для стимулювання творчої діяльності учнів залучаю їх до написання рефератів, складання кросвордів, ребусів, віршів, задач-загадок з певної теми, математичних казок, історій, виготовлення геометричних фігур (моделей).
Практикую в своїй роботі уроки-практикуми, на яких учні самостійно тренуються в практичному застосуванні засвоєних знань і умінь з певної теми. Наприклад, у 7 класі при вивченні теми:»Ознаки рівності трикутників», у 8 класі – «Чотирикутники». При узагальненні вивчення тем використовую уроки-подорожі, урок-гру,урок-казку і т.д.
Одним із засобів зацікавлення учнів математикою є добре продумана позакласна робота. Вона є однією з форм організації пізнавальної діяльності школярів різного віку, але разом з тим вимагає конкретних знань, ерудованості, широкої обізнаності з математичних дисциплін.
"Зацікавити розум дитини - ось що є одним з основних положень нашої доктрини, і ми нічим не нехтуємо, щоб прищепити учневі смак, ми сказали б, навіть пристрасть до навчання", - писав видатний український математик М.В.Остроградський.
Життєві компетентності при викладанні математики допомагають в:
- опануванні навичок застосування учнями базових математичних понять у контексті повсякденного життя та в процесі трудової діяльності;
- зростанні інтересу школярів до вивчення математики і в цілому до навчання;
- розвитку духовних цінностей особистості: витонченості логічних міркувань, математичного мислення, повагу до вчених минулого;
- формуванні гуманістичної системи спілкування між учителем та учнями, перетворення кожної дитини на самостійно мислячу особистість, здатну поважати себе й інших.
Життєві компетентності при викладанні математики сприяють:
- залученню учнів до самостійного пошуку й «відкриття» нових знань,
- розв’язання задач проблемного характеру; якщо навчання потребує напруження думки, мислення, але посильне; коли навчальний матеріал пов’язаний з раніше вивченим; завдання практичного і прикладного характеру, зокрема і старовинні;
- використання диференційованих дидактичних матеріалів, комп’ютерної техніки, мультимедійних засобів навчання.
Виховати людину освіченою – той ідеал, до якого прагне будь-який творчий вчитель. “ Виховувати людину означає навчати, наставляти, вчити всьому, що необхідно для життя... Вихована людина освічена, збагачена знаннями”, - говорить В. Даль у тлумачному словнику.
Математик має особливе значення у розумовому вихованні і розвитку особистості. М. В. Ломоносов говорив: “Математику вже для того вчити треба, що вона розум в порядок приводить”. Щоб уміти вловити настрій учнів, їх зацікавленість предметом вчитель повинен бути психологом, здійснювати гуманний підхід до навчання, привчаючи учнів до самостійного подолання труднощів, до пошуку виходу із складних ситуацій.
Для цього він повинен розширювати вибір оптимальних методів, форм і засобів навчання, сміливо втілювати в практику досягнення педагогічної науки, долати формалізм в педагогічній діяльності, постійно перебувати в творчому пошуку.
